Адам Ґрант

думаючи та висловлюючись, ми нерідко набуваєму вигляду проповідників, прокурорів або політиків34. У кожному з цих режимів ми маємо певну ідентичність і використовуємо певний набір інструментів. Ми уподібнюємося до проповідників, коли під загрозою опиняються наші недоторканні вірування: ми виголошуємо проповіді, боронячи та просуваючи свої ідеали

Прокурор виходить на сцену щоразу, коли ми виявляємо хиби в чужій логіці35: ми наводимо аргументи й докази, схиляючи уявний суд на свій бік. Політика ми вдаємо, коли хочемо переконати в чомусь численну аудиторію: ми розгортаємо цілу кампанію і лобіюємо свою програму. Біда лиш у тому, що ми так захоплюємося просуванням своїх поглядів, притягненням до відповідальності тих, хто, на нашу думку, схибив, і популізмом заради широкої підтримки інших, що забуваємо оновлювати переконання, на які спираємось.

що ви розумніші, то складніше вам перемінювати свої переконання