Ха-Юн Чанґ

«Путівнику Галактикою». До речі, за цим культовим гумористичним романом Дуґласа Адамса 2005 року зняли фільм із Мартіном Фріменом (із фільму «Гобіт») у головній ролі.

Австрійська школа вбачає в людській раціональності значну обмеженість. Вона доводить, що ми поводимося раціонально лише тому, що добровільно, хоча й підсвідомо, обмежуємо свій вибір, покірно приймаючи соціальні норми.

Отже, на думку австрійської школи, вільний ринок є найкращою системою господарства — не тому, що ми повністю раціональні й усе знаємо (чи принаймні можемо дізнатися про все, що нам необхідно), як стверджують неокласичні теорії, а саме через те, що ми не дуже раціональні, а в світі є багато того, що за своєю суттю непізнаване. Така апологетика вільного ринку значно реалістичніша за неокласичну, ґрунтовану на припущенні щодо абсурдного ступеню людської раціональності та нереалістичній вірі в «пізнаваність» світу.

Шумпетера, як і Маркса, цікавила роль технологічного розвитку як рушійної сили капіталізму, й він описував її в своїх працях. На його переконання, капіталізм рухають уперед підприємці шляхом інновацій, коли створюють нові технології виробництва, товари й ринки. Інновації дають успішним підприємцям тимчасову монополію на своїх ринках і дозволяють отримати надзвичайний прибуток, який Шумпетер назвав підприємницьким. Із часом конкуренти імітують інновації, загальний прибуток падає до «нормального» рівня. Сучасний приклад: зараз на ринку комп’ютерних планшетів безліч пропозицій, хоча колись на ньому майже повністю домінував Ipad від Apple

На думку Шумпетера, конкуренція під впливом технологічних інновацій значно потужніша й важливіша за цінову конкуренцію, про яку говорить неокласична школа, коли виробники намагаються встановити ціну, нижчу, ніж у конкурента, шляхом більш ефективного використання сталих технологій. Він стверджував, що конкуренція через інновації «ефективніша, ніж [цінова конкуренція] так само, як бомбардування ефективніше за вибивання дверей».

Технологічний прогрес у складних сучасних галузях — це переважно результат незначних інновацій, які з’являються внаслідок прагматичних спроб вирішити проблеми в процесі виробництва. Це означає, що в інноваціях беруть участь навіть робітники, які працюють біля конвеєра.

Він змінив саме уявлення про економічну теорію, створив макроекономіку — галузь економіки, що аналізує господарство в цілому, як окрему сутність, що відрізняється від сукупності її складових

Чому існує безробіття: кейнсіанське пояснення

Кейнс почав з очевидного: господарство не споживає всього, що виробляє. Різницю, тобто накопичення, потрібно інвестувати, якщо ми хочемо, щоб усі вироблені товари продалися, і якщо потрібно залучити всі виробничі сили, зокрема й робітників (це називається повною зайнятістю)

Під час прес­-­конференції щодо ситуації в Афганістані 2002 року Рам­сфелд заявив: «Існує відоме відоме, тобто речі, про які ми знаємо, що ми їх знаємо. Також є відоме невідоме — речі, про які ми знаємо, що ми їх не знаємо. Але є ще й невідоме невідоме — речі, про які ми не знаємо, що ми їх не знаємо»

У сповненому невизначеності світі часом буває так, що інвестори починають песимістично дивитися в майбутнє і зменшують капіталовкладення. У цьому разі накопичень виходить більше, ніж треба, — якщо говорити мовою економістів, виникає надлишок. Економісти класичної доби вважали, що цей надлишок рано чи пізно cкінчиться, оскільки зниження попиту на накопичення знизить відсоткову ставку (її ще можна назвати ціною позичання), й інвестувати стане вигідніше.

Кейнс стверджував, що так не буває. Зі зменшенням інвестування зменшується і дохід, оскільки коли хтось один витрачає, інший отримує. Зниження доходу, своєю чергою, зменшує накопичення, адже це те, що залишається після споживання (не надто схильного змінюватися у відповідь на зниження доходу, оскільки визначається життєвими потребами та звичками). Врешті-решт, накопичення зменшується, щоб відповідати тепер уже нижчому попитові на інвестиції. Якщо надлишок накопичення скорочується в такий спосіб, не виникає необхідності знижувати відсоткові ставки, а отже, й додаткового стимулу до інвестування теж не буде.