Ха-Юн Чанґ

«Путівнику Галактикою». До речі, за цим культовим гумористичним романом Дуґласа Адамса 2005 року зняли фільм із Мартіном Фріменом (із фільму «Гобіт») у головній ролі.

Маркс уважав, що управління суспільством за соціалізму має бути де в чому схожим на управління комерційною фірмою: економічну діяльність суспільства потрібно планувати з єдиного центру, як це робиться в фірмах. Це називається центральним плануванням.

лібералізм — це напрям, у якому найбільшою цінністю вважається свобода особистості. В економічній площині це означає захист права особи на користування майном на власний розсуд, особливо з метою заробі

Навіть якщо одна з теорій «більш правильна» з певної політичної або етичної точки зору, вона виявиться хибною, якщо розглянути її під іншим кутом.

Класична школа

Резюме: «Ринок тримає всіх виробників у тонусі завдяки конкуренції, тож не чіпайте його».

Сьогодні в світі домінує неокласична школа. Як ви вже здогадалися, класицизм — це «батько» неокласицизму, а останній вважається його нащадком (хоча марксизм також на це претендує, чому так — поясню згодом)

думку представників класичної школи, прагнення окремих учасників економічних відносин задовольнити особисту вигоду має соціально корисний результат, що полягає в створенні максимального національного багатства.

Цей парадоксальний наслідок стає можливим завдяки конкуренції на ринку. Прагнучи отримати прибуток, виробники намагаються виготовити дешевші та якісніші товари і, зрештою, виробляють продукцію з мінімальними витратами, що максимально збільшує загальний обсяг продукції в країні. Такий ринковий стимул називають «невидимою рукою». Ця метафора стала чи не найвпливовішою в економіці, хоча сам Сміт використав її у «Багатстві народів» лише один раз, а в своїй теорії особливого значення їй не надавав.

Більшість класичних економістів вірили в так званий закон Сея, згідно з яким пропозиція створює власний попит. Аргументувалося це тим, що будь-яка економічна діяльність створює доходи (у вигляді зарплати, прибутків тощо), які дорівнюють вартості вироблених товарів. Таким чином, відповідно до цього закону, рецесії через скорочення попиту бути не може. Будь-яка рецесія виникає через зовнішні чинники: війну, занепад великого банку тощо. Оскільки ринок природно не може породити рецесію, будь-яка спроба влади боротися з нею, скажімо цілеспрямованим створенням бюджетного дефіциту, приречена на провал, оскільки суперечить природному стану речей. Це означало, що в добу класичних економістів рецесії, які можна було б скоротити або пом’якшити, тривали довго.

Розуміння господарства як сукупності класів, а не окремих людей, дозволяє нам побачити, як місце людини в системі виробництва впливає на її поведінку

Їй бракувало теоретичного інструментарію, який допоміг би пояснити, чому необмежена конкуренція на ринку не обов’язково призводить до суспільно корисних наслідків