Отже, на думку австрійської школи, вільний ринок є найкращою системою господарства — не тому, що ми повністю раціональні й усе знаємо (чи принаймні можемо дізнатися про все, що нам необхідно), як стверджують неокласичні теорії, а саме через те, що ми не дуже раціональні, а в світі є багато того, що за своєю суттю непізнаване. Така апологетика вільного ринку значно реалістичніша за неокласичну, ґрунтовану на припущенні щодо абсурдного ступеню людської раціональності та нереалістичній вірі в «пізнаваність» світу.