Сад божественних пісень

Кинь, о друже мій, безділля,
Дорожити варто днем,
Зразу ти берись до діла -
Час безслідно промайне!

Знаю, що смерть, як коса замашна,
Навiтъ царя не обiйде вона,
Байдуже смертi, мужик то чи цар,
Все пожере, як солому пожар.

Bci я минув небеса - що iще шукати?

Прiрва пpipвy вдоволить враз.

. «Буває, дорога людинi здається простою, та кiнець iї - стежка до смертi»

«Бог противиться гордим, а смиренным дає благодать» .

Не бажаю наук нових, крiм здорового ума,
Kpiм розумностей Христових, бо солодкiсть там сама.

Солодке бажаеш? Завидь усю вбий!
Ситий будь, чим маєш, i нічого не бійсь.
Плюнь на гробнії прахи й на дитячії страхи,
Смерть - не шкода, спокій.
Жив отак ув Афінах, жив отак в Палестині
Eniкyp - Христос .

Що потрібне - легке, непотрібне ж- важке! .

Сонце зайде, сонце зiйде -
Це вiк злотих лiт!