Сила звички. Чому ми діємо так, а не інакше в житті та бізнесі

понад 40 % дій, що їх люди виконують щодня, — насправді не рішення, а звички3.

«Усе наше життя, хоч і має визначену форму, є всього лише сукупністю звичок»

Перше — знайдіть просту й очевидну вказівку.

Друге — чітко визначте винагороду

Дослідження доводять: щойно виникне новий шаблон — ходити на пробіжки чи не звертати уваги на тарілку з пампушками — ця поведінка, як і будь-яка інша звичка, стане автоматичною.

коли виникає звичка, мозок припиняє повноцінну участь у процесі ухвалення рішень. Він більше не напружується, а перемикається на інші завдання. Якщо ви не почнете зумисно викорінювати звичку — тобто не знайдете нових шаблонів поведінки — старий шаблон активуватиметься автоматично

Утім, попри схильність до міжусобиць, більшість компаній працюють собі відносно мирно, рік за роком, адже мають шаблони — звички — що встановлюють перемир’я, яке дає змогу на якийсь час забути про суперечки й виконувати свої щоденні обов’язки.

Компанії — не великі щасливі родини, де всі підтримують одне одного, а скоріше об’єднання таких собі феодальних князівств, очільники яких змагаються за владу й вплив і нерідко ведуть таємні баталії, щоб виставити свої досягнення в кращому світлі, а здобутки суперників — у гіршому. Підрозділи воюють за ресурси й влаштовують одне одному диверсії, щоб захопити собі всю славу. Начальники нацьковують своїх підлеглих одне на одного, щоб ніхто не скинув з трону їх самих.

Нельсон і Вінтер більш як десять років вивчали, як працюють компанії, і, пробравшись крізь велетенські хащі даних, дійшли ключового висновку: «Поведінка фірми, — писали вони, — це скоріше відображення загальних звичок і стратегічних напрямів, що їх компанія вибрала в минулому, ніж результат ретельного аналізу найдальших гілок дерева прийняття рішень»15.

Коли 1982 року вийшла друком «Еволюційна теорія економічних змін», мало хто з-поза наукової спільноти зауважив її появу. Схоже, автори книжки зумисне о

Ця теорія неоціненна для компаній та організацій. Якщо дати працівникам свободу вибору — відчуття, що вони господарі своєї справи, що їхні рішення мають вагу, — вони вкладатимуть у свою працю у стократ