простоволоса й боса ти стоїш на вітрі з ароматом помаранчів довкола землі світяться вигнанчі вуста самі про себе шепчуть вірш
wsmnuuhas quoted2 years ago
I догорала свічка як на зло, дрімали по кутках сумні примари, життя пікомуненалежне пропливло, мов сірий дим над volle lacrimarum.
wsmnuuhas quoted2 years ago
Минаючи мов сон або старе кіно, ідуть легкі дощі всесвітньої печалі. Кружляє чорний диск і пахне свіжим чаєм
wsmnuuhas quoted2 years ago
І, може, саме так збувається «т е п е р», — у снах або дощах, поезіях чи кінах, у мандрах по чужих та рідних українах, у всьому, що собі народжує т е б е.
wsmnuuhas quoted2 years ago
На цей похмурий, виснажений сон Душі й самозакоханого тіла.
Їм сниться, що попереду могила, Буття землею, гробаками, тлом
wsmnuuhas quoted2 years ago
Усе намарно. Отже, так бува: Покинувши Господень дім поспішно, Ми сміло падаєм у прірву ніжну, Гадаючи, що це потрібно вам.
wsmnuuhas quoted2 years ago
Дрогобич, треба набрати повні плюца липневого повітря — і пірнути, ти ж чуєш, це Дрогобич, ненадовго, на короткий час.
wsmnuuhas quoted2 years ago
Два вірші, які довший час вважалися втраченими, проте їх зберіг Юрко Саєнко
wsmnuuhas quoted2 years ago
Cur male scribis?
wsmnuuhas quoted2 years ago
Невже коти, які живуть у гіацинтах, не допоможуть нам знайти бодай одну вузеньку вуличку в цій ночі без любові?