Тетяна Микитюк

Коли скальпель не може зарадити, єдиним інструментом хірурга стає слово.

Їй потрібно, щоб її чули, а йому — щоб його цінували

У дорослому житті Анна добре навчилася стримуватися і, замість того щоб просити про увагу, пропонувати її іншим. Ця навичка доволі корисна. Проб­лема полягає в тому, що Анна перестала чітко відчувати свою потребу в увазі. Вона хоче бути в компанії інших людей. У таких випадках вона зазвичай зустрічається з подружкою за чашкою кави і запитує в неї: «Як у тебе справи?» Більшості людей приємно, коли в них про це запитують, тож її подруга говорить безперестанку. Однак Анна дивується, чому вона відчуває дедалі більше роздратування й незадоволення

Анна перестала відчувати свою потребу в увазі або відкидає її, щойно відчує. Натомість

Ще одним прикладом є Іда. Вона постійно закохувалася в чоловіків, які не відповідали їй взаємністю. Певний час вона думала, що нікому не потрібна, але насправді підсвідомо відчувала рівень зацікавленості з боку чоловіків. Якщо він був невисоким, її зацікавленість посилювалася і жінка починала про них фантазувати

Після багатьох сеансів одна клієнтка сказала мені: «Тепер я розумію, що росла, як якась річ. Нікому не було цікаво вивчати моє внутрішнє “я”. Ніхто не запитував, чого я хотіла в душí, на що сподівалася. Мої батьки поводилися так, наче заздалегідь знали — без жодного дослідження, — хто я. І я намагалася бути такою, якою вони вирішили мене бачити»

Ідеалізація батьків може бути пов’язана і зі знеціненням себе. Якщо з мамою і татом усе гаразд, звідки у мене проблеми? Напрошується відповідь: «Тому що я недостатньо хороший(-а)!» Так ви вважаєте своїх батьків кращими, ніж вони є насправді, а себе — гіршими

добре демонструє такий приклад. Матір Айріс часто страждала на депресію і говорила про свій

Гніву властиво розташовуватися вгорі й прикривати собою інші почуття. Особ­ливо це стосується чоловіків. Чоловіки в депресії часто відчувають і виражають гнів, навіть якщо їхнє основне почуття — сум і безпорадність. Гнів є потужною емоцією: коли ми сердиті, то боремося. Проб­лема виникає тоді, коли те, за що ми боремося гнівом, недосяжне. Або ж коли ми гнівом віддаляємо від себе людей, чия турбота нам найбільше потрібна, — можливо, самі того не розуміючи. Розлючений чоловік, який не боїться відчувати й виражати свою безпорадність та смуток, притягує до себе турботу й має більше шансів повернути впевненість у собі, ніж той, хто застряг у своєму гніві

Відчувати, що тебе люблять, — це відчувати, що тебе помічають і приймають таким, яким ти є. Вміти любити, серед іншого, — це вміти бачити, пристосовувати і приймати себе та інших