Джоан Ролінґ

— Ксенофілій Лавґуд, — простяг він руку Гаррі, — ми з дочкою живемо тут, за горою, тож дуже люб'язно з боку добрих Візлі, що вони нас запросили. Здається, ти знаєш мою Луну? — запитав він Рона.

— Знаю, — відповів Рон. — А що, вона не з вами?

— Вона затрималась у вашому чарівному садочку привітатися з гномами, ними там аж кишить! Як мало чаклунів розуміє, скільки цікавого можна навчитися в мудрих гномиків... або, якщо називати правильно, "ґернумблюсів ґарденсадних".

— Наші знають багацько лайок, — сказав Рон, — але то їх, мабуть, навчили Фред і Джордж.

Сумнівно, щоб смертежерів зацікавила його іграшкова мітла... потенційно корисною могла бути тільки інформація про Дамблдора. "Не дуже схоже на правду, щоб Дамблдор..." ...Що?

— Гаррі? Гаррі! Гаррі!

— Я тут! — відгукнувся він. — Що сталося?

За дверима затупотіли кроки, і в кімнату ввірвалася Герміона.

— Ми прокинулися й не знали, де ти! — пояснила вона, задихаючись. Тоді озирнулася й гукнула:

— Роне! Я його знайшла!

Роздратований Ронів голос озвався луною на кілька поверхів нижче.

— Добре! Скажи йому, що він дурко!

Залишитесь на вечерю? — крикнув він уже на сходах. — Усі завжди просять у нас рецепт юшки з прісноводних плімпів.

— Мабуть, щоб показати у відділі отруєнь лікарні святого Мунґа, — ледве чутно пробурмотів Рон.