Януш Корчак

Якщо догматичне середовище сприяє вихованню пасивної дитини, ідейне середовище надається для вирощування активних дітей. Гадаю, у цьому джерело багатьох прикрих несподіванок: одній дитині дають десять заповідей, вирізьблених в камені, тоді як вона хоче випалити їх власним вогнем у грудях, другу змушують дошукуватися істин, які краще б їй отримати готовими. Можна не побачити цього, коли наближаєшся до дитини зі словами: «Я зроблю з тебе людину» замість вдумливого: «Чим ти можеш стати, людино?»

Дитяче «що це?» означає «яке воно? для чого потрібне? яку користь можу з нього отримати?».

У вступі я сказав: «Вимагати від когось готових думок — це наче порадити іншій жінці народити твою власну дитину».
Можливо, багатьом з вас спало на думку: «А чоловік? Хіба його дитину народжує не інша жінка?»
Ні, не інша, а кохана.

Мати часто викликає лікаря, нарікаючи, що дитина змарніла, схудла, тіло її стало млявим, личко і голівка зменшилися. Не знає, що немовля, входячи в період раннього дитинства, втрачає жирові відкладення, що з розвитком грудної клітки голова ніби ховається в плечах, вони стають ширшими, що частини тіла й органи розвиваються по-іншому, що мозок, серце, шлунок, череп, око, кістки кінцівок ростуть по-іншому. І якщо було б інакше, то доросла людина нагадувала б монстра із величезною головою на короткому, опецькуватому тулубі і не могла б ходити на двох розжирілих валках ніг, бо зміна пропорцій означає ріст.

Примушувати дітей спати, коли їм не хочеться цього, — це злочин. Таблиця, яка проголошує, скільки годин сну потрібно дитині, — це нісенітниця.

Дитина не в змозі жити бездіяльно, вона зайде до кожного кутка, зазирне в кожну шпарину, відшукає, запитає, для неї цікава кожна рухома крапочка мурашки, блискуча кулька, почутий вираз чи фраза.

Важко уявити собі більш деспотичний, на межі з тортурами, наказ, аніж:
— Спи!

До ледачої нудьги дня додається дратівлива нудьга вечірнього очікування сну.

Принцип: дитина повинна їсти стільки, скільки хоче, ані менше, ані більше.

Я назвав егоцентричним погляд дитини на цю мить, те, що вона живе тільки сьогоденням. Гра, відкладена на тиждень, перестає бути реальністю. Зима влітку здається легендою. Залишаючи тістечко «на завтра», відмовляється від нього, підкоряючись примусу.