bookmate game
uk

Glagoslav Distribution

  • b2568473325has quoted2 years ago
    така історія про двох близнюків. Один із них народився оптимістом, другий — песимістом. Психіатр, який намагався зрозуміти їхню природу, помістив хлопчика-песиміста в кімнату, заповнену іграшками, і спостерігав, що ж станеться. Дитина почала скиглити, а потім розплакалась. Тоді психіатр помістив оптиміста у хлів, заповнений кінським гноєм, і дав йому лопату. Пройшло декілька годин, а хлопчик-оптиміст усміхався і швиденько розгрібав гній. Чому він так радів? Хлопчик пояснив: «Якщо тут так багато гною, то десь має бути і поні».
  • Vlad Ihnatovhas quoted2 years ago
    Що таке історія, як не байка, у яку домовились вірити
  • Korablikbolihas quoted2 years ago
    Ґеральте, ти хворий.
    — Поранений, ти хотіла сказати.
    — Я знаю, що хотіла сказати
  • b8890275089has quoted2 years ago
    «Усе наше життя, хоч і має визначену форму, є всього лише сукупністю звичок»
  • Оliko Zelihas quotedlast year
    Дивно переживати однакові речі з різними людьми. Бачити, як вони реагують, як підтверджують чи руйнують ваші очікування.
  • Лілія Шевченкоhas quoted2 years ago
    Гнів — найбільш руйнівна з усіх реакцій, він найбільше затьмарює ваше сприйняття. Він також має хвильовий ефект, що робить ситуацію менш контрольованою й посилює рішучість ворога. Якщо ви намагаєтеся знищити ворога, який завдав вам удару, набагато краще захопити його зненацька, удаючи дружелюбність.
  • Julia Dovhopoliukhas quoted2 years ago
    Перш за все пізнай себе; і тільки тоді — самовдосконалюйся.
  • Поліна Вєрємєєваhas quoted2 years ago
    саме ті дві хвилини, поки мій рот був набитий незнайомою мені їжею, а очі дивилися на незнайомий краєвид, я існувала лише в цьому моментові. Я жила, я відчувала, уся моя істота була готова отримувати та приймати нове. Я була в одному-єдиному місці на землі.
  • melancholy_hazehas quotedlast year
    Цінність життя дається збагнути, коли виникає загроза його втрати.
  • Katehas quotedlast year
    Бачиш, свідомість — це наче кімната, в якій ми мешкаємо постійно, тимчасом як у стіні за важкою портьєрою сховано двері, що ведуть до цілої анфілади інших покоїв. Пусти мене, хай я собі трошки погуляю.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)