— Дитино, — трохи помовчавши, мовив він. — Не хочу показатися грубим. Але я помітив, що ти недавно в цьому бізнесі. Ти пробудеш у ньому набагато довше, якщо не ставитимеш запитань.
Він відкинувся в кріслі, м’яко закинувши ногу на ногу.
— Я водій. Я поряд, коли я їм потрібен. Я говорю тільки тоді, коли мене запитують. Я нічого не бачу, нічого не чую, усе забуваю. Ось чому я в цьому бізнесі вже тридцять два роки, і ось як мені вдалося вивчити двох невдячних дармоїдів. Через два з половиною роки я піду на пенсію й переїду до свого будинку біля моря у Коста-Риці. Ось як це працює.