Луіс Ганна

Але в довгостроковій перспективі оптимальні переживання складаються у відчуття оволодіння власним життям або, можливо, краще сказати, причетності до визначення змісту свого життя, і це відчуття найближче до того, що ми зазвичай називаємо щастям.

Для справжнього задоволення людині потрібно не схуднути чи розбагатіти, а почуватися добре у своєму житті.

Лауреат Нобелівської премії, хімік Ілля Пригожин називає фізичні системи, які використовують енергію, що в іншому випадку просто розсіялася б і втратилася в хаотичному русі, «дисипативними структурами».

Пік у розвитку навичок подолання труднощів досягається, коли відчуття свого Я молодого чоловіка або жінки, засноване на самостійно обраних цілях, уже достатньо сильне для того, щоб жодні зовнішні розчарування не могли повністю знищити його чи її особистість.

У небезпечній ситуації ми, природно, мобілізуємо психічну енергію, збираємо її всередину й використовуємо як захист від загрози. Але ця вроджена реакція часто ставить під загрозу нашу здатність долати труднощі. Вона загострює переживання внутрішнього сум’яття, знижує гнучкість реакції та, що, можливо, найгірше, ізолює людину від решти світу, залишаючи її сам на сам із розчаруваннями

Жити виключно за генетичними й соціальними інструкціями вдається непогано, поки все гаразд. Але рано чи пізно настає момент фрустрації біологічних або соціальних цілей людини — і тоді вона має сформулювати нові цілі й створити для себе нову потокову діяльність, інакше її енергію поглине внутрішній хаос

Тільки коли дії людини відповідають можливостям, що їх надає система дій, вона по-справжньому залучена в ситуацію

Елементи аутотелічної особистості тісно пов’язані між собою і взаємно зумовлюють одне одного. Байдуже, з чого ви почнете — з вибору цілей, набуття навичок, розвитку здатності до зосередження чи зміцнення впевненості в собі. Можна почати з чого завгодно, адже коли приходить відчуття потоку, інші елементи додаються до вже наявних набагато легше

Однак у довгостроковій перспективі, якщо дозволяти собі дивитися на світ лише крізь маленьке віконце, це завжди обмежує. Навіть найшанованіший фізик, художник або політик стає пустим занудою й перестає радіти життю, якщо не цікавиться нічим, крім себе та своєї обмеженої ролі у Всесвіті

Сформувавши в собі аутотелічну особистість: навчившись ставити цілі, розвивати навички, бути чутливим до зворотного зв’язку, зосереджуватись і цілковито віддаватися процесу, людина, зрештою, набуває здатності насолоджуватись життям, навіть коли об’єктивні обставини суворі й жорстокі.