Василь Шкляр

хто і якими дозами може виміряти більшу чи меншу кров?

Люблю впертих людей.

— Чому впертих?

— Бо ті, що відразу з усім погоджуються, обіцяють, світять до тебе зубами, — ніколи ні чорта не зроблять. Скажуть: вибачайте, не вийшло. А вперті як? Вони спершу впираються, огинаються, потім сердяться, далі закипають гнівом і ненавистю, а тоді дивись — усе зроблено. І коли зроблено — вони починають радіти, як діти. Тому, що вдалося, вийшло… І дякують тобі за те, що їх напоумив.

Кажуть, герої не вмирають, але я хотів би, дуже хотів би, щоб вони замість бути героями жили. Тут, на землі, вони потрібніші, ніж на небі.

Вони, галичани, краще за тих дядьків у шинелях знали, що таке приватна власність. ­Вони були найдисциплінованішою армією у світі.

Не треба «гура!» — сказала дівчина. — Бо так у бою ми переплутаємо вас із москалями.

Як до того прийдеться, гукайте «слава!»

Будемо держати Україну.

Ну, вже всяких набачилися, — казали горбулівці, — німців, австріяків, кадюків, а такої ненажерливої голосрачі ще не було.

Перед Києвом це була остання лінія оборони, і тут червоні оскаженіли до краю. За спинами своїх же бійців вони виставляли загороджувальні загони, які стріляли в тих, хто змушений був відступати.

"Воля України або смерть