Федеріко Мочча

лише компроміс, оскільки вдома йому більше не дозволяли курити

мав чудову усмішку, але небагатьом щастило оцінити її.

— Ну що ти йому такому скажеш? — Хлопець узяв обличчя дівчини у свої руки. — Дорогенька, пробач йому, бо він не знає, що коїть.

— Ні, Валю, не треба.
Він узяв її за руки і спробував зупинити, нарешті йому це вдалося — м’який поцілунок спинив потік її слів.

Подумала про ту ніч, кілька днів тому, коли Степ запросив її до своєї домівки і вони там кохалися. Це було прекрасно.

— Ні.
Бабі подивилася на молодшу сестру. Авжеж, вона цього не знала. Ще не могла знати. Вона була занадто кругленька, і в ній не було нічого достатньо привабливого для того, щоб комусь спало на думку розтягнути на ній спідницю.
— Ну, пам’ятаєш, позавчора я сказала мамі, що йду вчити уроки до Палліни?
— Так, і що?
— Тоді я пішла в кіно разом із Кіко Бранделлі.
— Ну?
— Фільм був так собі, і якщо добре придивитися, то й він теж.
— Так, але кажи вже про найцік

пані Терранова. Вона готує неймовірне м’ясне рагу.
— Вона туди кладе забагато цибулі, — таким був вердикт Рафаелли, яка давно обрала французьку кухню, що спричинило щире занепокоєння всієї родини та справжній відчай у їхньої помічниці по госпо

рослинами та піднятими рейками дерев’яних ролетів, білява дівчина

Розстібнув свої штани, узяв мою руку і почав її тягнути донизу. Ну, коротше, до своєї штукенції

— Припиніть зараз же.
Решта дівчат наблизилися до групи.
— Відпустіть її.
— Вони вирішили бути падлюками замість того, щоб святкувати з нами? Ну що ж, ми їх привітаємо зараз, у наш спосіб.
Ще раз високо підкинули Ґлорію, регочучи та жартуючи.
Вона впала на підставлені мозолясті руки, звиклі до набагато важчих штанг та гантелей; ці руки розважалися, торкаючись її зваб.
Даріо, хоч він був дещо менший за інших і дарував троянди, розштовхав їх. Схопив Ґлорію за руку посадив собі за спину.
— Годі вже, дайте їй спокій.
Спробував піти з нею геть.
— А якщо ні?
Сицилієць посміхнувся й застиг поперед нього, широко розставивши ноги. Його джинси, дещо збляклі на потужних м’язах стегон, напнулися. Ґлорія пригорнулася до плеча Даріо. Досі вона стримувала сльози, тепер затамувала й подих. Її голубі очі змокріли від страху. Маленькі ручки, на яких виблискувала нова каблучка, судомно вчепилися в куртку хлопця.
— То що ж ти зробиш?
Даріо подивився Сицилійцеві у вічі.
— Посунься! Якого хуя?! Завжди ти бикуєш.
Губи Сицилійця при цих словах повільно опустилися, посмішка зникла. Ліва брова наблизилась до своєї менш таланистої сестри, і глибокий вдих, глибший за звичайні, напнув йому груди.
— Що ти сказав?
Сицілієць гнівно заграв грудними м’язами. Даріо стиснув кулаки.
Палець, схований за іншими, глухо хруснув. Ґлорія прикрила очі, у Малюка цигарка повисла на губі. Ні подиху, ні диму, ані поруху повітря. Тиша. Аж раптом рев розірвав повітря. Із шумом під’їхав мотоцикл Степа. Нахилився на початку повороту і швидко випрямився, загальмувавши посеред групи.