Ще одна коротка історія Абе, кінець якої абсолютно змінює положення загальної картини. Виникнення сумнівіві щодо реальності подій, хто ми насправді та які реалії ми собі обираємо, ламання четвертої стіни, солодкий післясмак збентеження. В протагоніста під впливом інших відбувається еволюція мислення, повністю змінюється світогляд та самосприйняття, він перестав себе вважати людиною, він піддався сумнівам, наскільки тверезо та свідомо він бачить все навколо.
И пусть вы, на мое счастье, оказались ЧЕЛОВЕКОМ — я все равно сомневаюсь, окажусь ли я ЧЕЛОВЕКОМ в вашем восприятии.
Кобо Абэ мне всегда напоминал советских фантастов. И не зря, в СССР у него были тиражи в 60-х больше, чем в Японии. Он даже приезжал с визитом и угадайте, кто брал у него интервью? Стругацкие!
Но вернёмся к роману. Честно, это довольно-таки жуткое произведение. Для меня оно о заброшенности, о выживании, о тонком слое культуры на наших душах, который так легко потерять. Я бы не хотела рассказывать сюжет, так как сама читала не зная и удивлялась, не верила происходящему. Я уверена, что так намного лучше.
А книгу точно советую. Думаю, что вообще всем.
