Віталій Михалюк

Про те, чого варте життя, ми дізнаємося, падаючи в прірву.

Краще померти в люті, ніж плазуючи й благаючи.

Про те, чого варте життя, ми дізнаємося, падаючи в прірву.

Нічого собі в дідугана стоїть. Непоганий сон йому, напевно, снився.

Він спробував думати про Пеггі, з її грудьми завбільшки із горнятка для чаю (маленькі, але досконалі)

— Добре, добре, — містер Жовтий ніби заспокоював сердиту дитину. — Води?

— Йобаний брехун, — відгукнувся містер Синій. — У тебе є набагато більше, хлопче, і ми це знаємо, повір мені.

Сучий син, — думав він. — Нахабний сучий син. Ти ж нічого не залишиш, так? Не важливо, що я скажу»