Сьюзен Девід

  • Sonyahas quoted2 years ago
    «Мавпяче мислення» — це термін з галузі медитації, що описує нескінченну внутрішню балаканину, що перестрибує з теми на тему, як мавпа — з дерева на дерево.
  • Sonyahas quoted2 years ago
    Мавпячий мозок переймається спонуками минулого («Я не можу вибачити те, що він вчинив») і повабом майбутнього («Не дочекаюсь, коли піду до менеджера і висловлю йому свою думку»).
  • Sonyahas quoted2 years ago
    Власне, одним із великих парадоксів людського досвіду є те, що ми не можемо змінити себе й наші обставини, не прийнявши того, що існує зараз. Прийняття — перед­умова зміни.
  • Sonyahas quoted2 years ago
    треба пам’ятати, що чиясь негативна оцінка рідко буває об’єктивною77 і що нема рації вважати цю критику істиною та, далебі, не слід її залучати до власної самооцінки.
  • Іра Дунаєваhas quotedlast year
    Насправді негативність — нормальна. Це фундаментальний факт. Ми так влаштовані, аби іноді мати негативні відчуття. Просто така людська природа. Надмірність стресу через позитивну налаштованість — це результат того, що наша культура, образно кажучи, заліковує нормальні коливання наших емоцій, а суспільство часто дослівно заліковує невгамовних дітей і жінок з перепадами настроїв.
  • zirkavasuljhas quoted2 years ago
    Співчуття до себе не робить вас ані слабкими, ані ледачими
  • zirkavasuljhas quoted2 years ago
    У цьому середовищі, у якому нам доводиться ставитись до життя як до нескінченного тріатлону, співчуття до себе може трактуватися як брак амбіцій або, на відміну від людини поруч з вами, нехтування успіхом.
  • zirkavasuljhas quoted2 years ago
    півчутливі до себе люди мають таку ж високу мету, як і самокритичні люди. Відмінність у тому, що перші не втрачають ґрунт під ногами, коли, як буває, не вдається досягти мети.
  • zirkavasuljhas quoted2 years ago
    Ви не можете вибирати чи контролювати свої жадання
  • Анастасия Кравчукhas quoted2 years ago
    Процес осмислення полягає в тому, що все побачене, почуте, удосвідчене разом із стосунками у вирі довкола нас організується в наратив: Це я, Сьюзен, прокидаюсь. Малий ссавець, що застрибує на мене, мій син Ноа. Колись я мешкала в Йоганнесбурзі, а тепер живу в Массачусетсі. Я повинна встати й готуватися до зустрічі. Це я й роблю. Я психолог і приймаю людей, намагаючись їм допомогти.
    Наратив досягає своєї мети: ми розповідаємо собі такі історії, щоб організувати наш досвід і бути при тямі.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)