Ель Кеннеді

— Я не мерзенний, а просто чесний. Крім того, я не казав, що це я шукаю. Мені не треба споювати жінок, щоб вони переспали зі мною. Вони приходять до мене тверезі та повні бажання.

— Мої вітання. – Я скрикую, коли він вихоплює у мене телефон. – Гей!

На мій подив, він спрямовує на себе камеру і робить знімок.

— Що ти задумав?

— Ось, – каже він, простягаючи мені телефон. – Розішли цю сексапільну фізіономію всьому списку контактів і повідом, що я везу тебе додому. Завтра, якщо тебе знайдуть мертвою, всі знатимуть, чиїх рук це справа. Якщо хочеш, можеш всю дорогу тримати палець на кнопці "Порятунок". – Він роздратовано зітхає. – А тепер я можу відвезти тебе додому?

— Ти дуже впевнений у собі, – нарешті каже вона. – Ти чесно вважаєш себе таким подарунком, що однієї появи з тобою достатньо, щоб перетворити мене на знаменитість?

— Так. – Я не самовпевнений, я просто кажу правду. За два роки навчання у цьому коледжі я заробив собі певну репутацію.

Ми дивимося один на одного цілу вічність. Він розраховує, що я першою відведу погляд, але я не сумніваюся, що перегляну його. Може, з мого боку це дитинство, але Гаррет уже досяг свого, змусивши займатись мене з ним. Тепер моя черга.

Виявляється, я знову його недооцінила. Сірі очі темніють до димчасто-сріблястого металіка, але раптово погляд потеплішав і в ньому з'явилася впевненість, що я не піду до кінця.

Коли він заговорює, я чую у його зневажливому тоні переконаність:

— Гаразд, покажи мені, що в тебе є.

Я вагаюся.

Чорт би його забрав. Невже він серйозно?

Невже і я серйозно обмірковую його безглуздий виклик? Не може бути, мене до нього не тягне, і я зовсім не хочу його цілувати. Крапка.

Кінець історії.

Тільки... відчуття такі, ніби це зовсім не кінець. Моє тіло охоплено жаром, руки тремтять, але не через нервозність, а через передчуття. Коли я уявляю, як його губи притискаються до моїх, моє серце стукає швидше, ніж барабанний дріб у драм-н-бейс треку.

Та що це зі мною таке?

Гаррет зовсім поряд зі мною. Тепер наші стегна стикаються, і чи в мене починаються галюцинації, чи я справді бачу, як пульсує жилка у нього на шиї.

Невже він хоче всього цього? Не може бути… чи може?

У мене потіють долоні, але я стримуюсь і не витираю їх об легінси, тому що не хочу, щоб Гаррет здогадався, як сильно я нервую. Через джинси я відчуваю жар його тіла, відчуваю слабкий деревний запах його лосьйону, чітко бачу контури його рота. Він чекає мого наступного кроку…

— Нумо, крихітко, – знущається він. — У нас попереду не вся ніч.

А ось на це я їжусь. Та пішло воно. Адже це лише поцілунок, правда? І я не зобов'язана отримувати від нього задоволення.

Заткнути цей балакучий рот – вже нагорода.

Зігнувши брову, я торкаюся його щоки.

У нього виривається судомне зітхання.

Я проводжу великим пальцем його підборіддям і чекаю, що він зупинить мене, але він не зупиняє, і тоді я цілую його.

Тієї секунди, коли наші губи з'єднуються, починають відбуватися дивні речі. По моєму тілу прокочуються хвилі пульсівної спеки, вони зароджуються біля моїх губ і мчать вниз, захоплюючи на шляху соски. На смак губи Гаррета м'ятні, як та жуйка, що він жував весь вечір, і мої смакові рецептори відразу реагують. Мої губи розкриваються самі собою, і Гаррет тут же користується цим, просовуючи язик мені в рот. Коли наші язики стикаються, Гаррет видає глухе гарчання, і цей еротичний звук вібрує в моєму тілі.