Шовк

— Не дуже великий у тебе парк.

— Я ще не почав його будувати, Бальдаб’ю.

— Ага, ось воно як…

— Іноді трапляється, життя часом тебе так закрутить, що про це вже нічого сказати не можна, — промовив він. — Узагалі нічого, назавжди

— Чи ти знаєш, чому Жан Бербек припинив розмовляти? — спитав він Жонкура.

— Це одна з багатьох речей, про які він не сказав нічого

У кімнаті, де не було світла, він тільки відчував красу її тіла, пізнавав дотик її рук та вуст. Він любив її кілька годин поспіль, рухаючись так, як іще ніколи досі, він дозволяв їй вчити його повільності, що була йому зовсім незнайома. У темряві було так легко кохати її — та й не кохати теж

Її стиснуті вуста суперечили існуванню усмішки в історії людства

Немов складаючи якусь обітницю, цей чоловік, хай куди йшов, усюди носив із собою безумовну й досконалу самоту

Його життя спокійно пропливало перед його очима