Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі

Отже, перше запитання, яке слід поставити щодо ілюзій, звучить так: «Ви чекаєте на Санта-Клауса чи на Смерть?»

одна річ у житті є достеменнішою за податки й так само точною, як смерть: що швидше ви заводите нових друзів, то хутчіш вони стають старими.

Сценарій — це те, що людина запланувала робити у ранньому дитинстві, а життєвий шлях — те, що трапляється насправді.

У більшості випадків людина проводить своє життя, обдурюючи світ і, зазвичай, себе саму.

Щоб привітатися, ви спочатку викидаєте з голови все те сміття, що назбиралось у ній відтоді, як ви потрапили додому з пологового відділення,

був на його боці.
З жінками все трохи по-іншому. Якщо

Чотирма Вершниками Апокаліпсису: війна чи мир, голод або достаток, чума чи здоров’я, смерть або життя

Дитина ж, зі свого боку, має спонуки й імпульси, що борються з усім сценарним апаратом, накладеним на неї батьками. «Постукай у двері» (на противагу «Забирайся»), «Поводься розумно», «Відпочинь» (на противагу «Працюй старанно!»), «Витрать усе зараз!» (на противагу «Бережи кожну копійку»), «Зроби все навпаки». Вони називаються сценарними імпульсами чи демоном.

Отже, для землянина докір матері звучав як «здоровий глузд». Але діти мислять по-марсіанському, аж доки батьки не відіб’ють у них це бажання.

Розгляньмо приклад старшокласника, який сильно пив. У віці шести років мати спіймала його на тому, що він нюхав пляшку з віскі, і сказала: «Ти ще замалий, щоб пити віскі».

1) Що хотіла сказати мати: «Я не хочу, щоб мій син пив віскі». 2) Наївний спостерігач, його дядько, погодився: «Звичайно ж, вона не хоче, щоб малий пив віскі. Жодна притомна мати цього не хотіла б». 3) Що вона сказала насправді: «Ти ще замалий, щоб пити віскі». 4) Ось що вона фактично мала на увазі: «Пити віскі — це чоловіча справа, а ти ще хлопчик». 5) Який висновок зробив із цього Буч: «Коли настане час довести, що ти чоловік, тобі доведеться пити віскі».