Шантарам

Дорослішати — це й означає навчитися боротися зі стражданнями. З віком ми втрачаємо ілюзії і усвідомлюємо, що щастя буває рідко і швидко минає. Це нас вражає, причому що дужче вражає, то дужче ми страждаємо. Можна сказати, що страждання — це свого роду гнів. Ми обурюємося від того, що нам завдає болю життя. І це обурення і гнів ми і називаємо стражданнями. Звідси ж, до речі, випливає і фатальна доля героя.

Немає такого місця, де не було б війни, і немає людини, якій не довелося б воювати,—

обожнюю гроші,— сказав одного разу Дідьє,— але не переношу їх запаху. Що більше я їм радію, то ретельніше доводиться після цього мити руки»

будь-якому житті, хоч як убого чи, навпаки, яскраво прожите воно було, наймудріша невдача, а найясніша печаль. Завдяки стражданням і поразкам, цим нашим ворогам, яких ми боїмося і ненавидимо, ми набуваємо мудрості, тож вони мають право на існування.

Людина не може бути ніким, крім самої себе. Що більше вона хоче бути схожою на когось іншого, то менше з неї зиску.

вся напруга і жах останніх тижнів зникли тепер, коли ухвалено рішення йти в бій.

Любов, як і повага,— це не те, що ти отримуєш, а те, що ти віддаєш.

Ці афганці, можливо, і не найкращі люди на світі, щоб жити разом з ними, зате найкращі, щоб разом помирати!

Коли учень готовий, знаходиться і вчитель

коні добрі,— відповів я, цитуючи його ж.— Та не всі люди добрі.