Шантарам

Дорослішати — це й означає навчитися боротися зі стражданнями. З віком ми втрачаємо ілюзії і усвідомлюємо, що щастя буває рідко і швидко минає. Це нас вражає, причому що дужче вражає, то дужче ми страждаємо. Можна сказати, що страждання — це свого роду гнів. Ми обурюємося від того, що нам завдає болю життя. І це обурення і гнів ми і називаємо стражданнями. Звідси ж, до речі, випливає і фатальна доля героя.

Бо як «хороші хлопці» приковують тебе кайданками до муру і починають щосили лупцювати, то здається, що це вся система, весь світ ламає тобі кістки

Якщо тебе гамселять люди, що мусять бути «хорошими хлопцями», то після цього з розумінням ставишся до «поганих хлопців», що на тебе напали.

Одна з причин, чому ми так жадаємо любові й так відчайдушно шукаємо її полягає в тому, що любов — єдиний лік від самоти, від сорому і печалі. Але деякі почуття так глибоко заховані в серці, що лише на самоті можна їх осягнути. І тоді відкривається тобі така правда про тебе, що жити з нею можеш, тільки відчуваючи сором. А деякі речі такі сумні, що тільки твоя душа може оплакати їх.

Одного разу я відповіла так само одному моєму другові, й він сказав, що секрет успіху в тому, щоб нічого не хотіти й отримувати те, що тобі треба.

Життя насправді дуже просте. Спочатку ми боїмося всього, що існує навколо: тварин, погоди, дерев, нічного неба — всього, крім людей. А потім навпаки — ми боїмося людей, а більше нічого вже не бої їмося. Ніхто не каже правди. Ніхто не відчуває себе щасливим, неї відчуває себе в безпеці. Все таке хибне, що нам залишається тільки одне — вижити. Це найгірше, що ми можемо зробити, але ми повинні вижити. Саме тому ми чіпляємося за всякі небилиці на зразок того, що у нас є душа, а на небесах сидить Бог, який про неї піклується. Ось так.

фанатиків,— замислено мовив Дідьє, не звертаючи уваги на її докори,— чомусь завжди стерильний і нерухомий погляд. Вони схожі на людей, які не мастурбують, але безперервно думають про це.

Коли намагаєшся оцінити силу людини, потрібно зрозуміти, що вона являє собою як друг і як ворог.

Істина — це нахаба, яка до всіх чіпляється, а вони вдають, ніби їм це подобається

Я ніколи не воджу туристів у ці місця. Їм це не подобається, а мені не подобається, що їм це не подобається. А іноді може бути так, що їм це дуже сильно подобається, й тоді мені подобається це ще менше, розумієш? Повинна бути хороша голова, щоб подобалися ці речі, і повинне бути хороше серце, щоб вони не подобалися дуже сильно.