Книга радості: вічне щастя в мінливому світі

«Біль неминучий, страждання — це особистий вибір кожного». Чи

Пол Екман, відомий дослідник емоцій і давній друг Далай-лами, писав, що радість асоціюється з такими різними почуттями, як-от:
насолода (для п’яти органів чуття);
умиротворення (спокійніший вид задоволення);
веселощі (починаючи з гигикання і закінчуючи гучним реготом);
хвилювання (у відповідь на новизну або виклик);
полегшення (яке настає після іншої емоції, наприклад, страху, тривоги і навіть насолоди);
подив (зумовлений чимось разючим і чудовим);
екстаз або блаженство (яке дає нам змогу покинути межі нашої свідомості);
тріумф (після виконання тяжкого або ризикованого завдання);
неприхована гордість (коли наші діти отримують особ­ливу відзнаку);
нездорове торжество чи злорадство (втіха від страждань іншої людини);
піднесення (коли ми стаємо свідками прояву доброти, щедрості або співчуття);
вдячність (визнання альтруїстичного вчинку, який здійснили для нас).
У своїй книзі про щастя дослідник буддизму і колишній науковець Матьє Рікард додав іще три шляхетніші стани радості:
радощі (зумовлені щастям іншої людини; те, що буддисти називають мудіта);
захват або зачарованість (яскравий вид умиротворення);
духовне сяйво (спокійна радість, яка зароджується внаслідок глибинного буття й доброзичливості).

Коротко кажучи, найшвидший спосіб відчути радість — це дати її іншим

Шлюб, навіть найвдаліший — можливо, передовсім найвдаліший, — це постійний процес озвучених і неозвучених пробачень.

Ми є вразливими істотами і через цю нашу слабкість, а не всупереч їй відкриваємо для себе можливість справжньої радості

Головне джерело щастя є в нас самих. Не в грошах, не у владі, не в статусі. Деякі мої друзі — мільярдери, але вони дуже нещасні. Влада і гроші не дають внутрішнього спокою. Гонитва за зовнішніми досягненнями не дає справжньої внутрішньої радості. Треба зазирнути всередину себ

Я почав розуміти, наскільки невід’ємною для відчуття радості є дружба і стосунки загалом.

У науці є термін на позначення незадовільних результатів від пошуку насолоди — бігова доріжка гедонізму

Річард Дейвідсон, нейробіолог, із яким я обідав у Сан-Франциско, застосував дослідження нейровізуалізації до об’єднаної теорії щасливого мозку. Мене настільки захопила його розповідь, що я не міг зосередитися на рулетах, які принаймні на фізичному рівні були дуже славними.
Як пояснив мені Дейвідсон, є чотири незалежні нейронні контури, які впливають на наш сталий добробут. Перший з них — «наша здатність підтримувати позитивний стан». Цілком логічно, що здатність підтримувати позитивний стан або позитивні емоції безпосередньо позначається на спроможності відчувати щастя. Ці два видатні духовні лідери заявляли, що найшвидший шлях до цього стану — починати з любові та співчуття.
Другий контур відповідає за «нашу здатність відновлюватися після негативного стану». Найдужче мене вразило те, що ці контури зовсім не залежать один від одного. Можна добре підтримувати в собі позитивний стан, але легко падати в провалля негативного стану і важко з нього виходити. Це багато що пояснювало в моєму житті.
Третій контур, також незалежний, але необхідний для інших, — «наша здатність зосереджуватись та уникати неуважності». Звичайно ж, для розвитку цього контуру існує багато медитативних прийомів. І у випадку з зосередженням на диханні, і у випадку з мант­рами й аналітичною медитацією, яку щоранку виконує Далай-лама, засадничою є ця здатність фокусувати свою увагу.
Четвертий і останній контур — «наша здатність бути щедрими». Мені це здалося неймовірним — у нашому мозку є цілий контур, один із чотирьох, присвячений щедрості. Не дивно, що йому настільки приємно, коли ми комусь допомагаємо, або коли хтось допомагає нам, або коли ми просто стаємо свідками надання допомоги іншим — те, що Екман назвав піднесенням як один з вимірів радості. Існують вагомі й переконливі докази того, що в нас закладено співпрацю, співчуття і щедрість.

Труднощі не роблять нас жорсткішими. Наші серця розбиваються, але ми не почуваємося розбитими.