Танці з кістками

яваю для інших — згораю сам».

для інших — згораю сам»

виявляється, найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене.

Він пускав сигаретний дим на балконі, дивлячись у пазл темних вікон, коли очевидна — і від того ще страшніша — думка влетіла в його череп. Якби він обрав кулон, ефект був би таким самим. За всіма розповідями про нудних однокашників ховалося тільки одне: Люда чекала прикрасу на палець.

очікування ідеального моменту і сприятливих умов — найгірший ворог будь-якої справи.

Тому Сева прикінчив пиво, відкоркував наступне і почав читати.

Сева не міг зараз просто сидіти, тому взяв швабру і взявся драяти брудну підлогу, терти підвіконня й розбирати завали на столі. Пиво для подібної ситуації підходило максимально добре. Воно не рубало, як горілка, градус у крові зростав поступово, в голові приємно затуманилося. Щось Сева ховав у шухляди, щось одразу йшло в урну.

Життя коротке, мистецтво вічне

Знаєш, виявляється, найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене. Роки тю-тю.

коли живий Кольчик заговорив у машині про смерть, Севі стало страшно. Боявся, що ця жива знайома людина стане просто м’ясом. І він, Северин, теж невідомої миті стане шматком м’яса. Чи не вперше він відчув, що кожному відведено трагічно мало хвилин, і з кожним серцебиттям їх стає все менше