uk
Books
Анатолий Димаров

На коні й під конем

  • b7925476982has quoted3 years ago
    , сповнений гордощів за свою маму, переможно оглянувся на Ванька.

    Він сидів, зіщулений, міцно стуливши губенята, і не відривав од нас потемнілих, ревнивих очей. Зустрівшись з моїм поглядом, Ванько скривився, зірвався на ноги, вибіг із хати.

    Я знайшов його аж на греблі, під отією вербою, де ми колись ловили рибу. Уткнувшись обличчям у широкий стовбур, як у мамину спідницю, Ванько тихенько плакав…
  • b7925476982has quoted3 years ago
    Якось Ванько прийшов до нас, і ми довго гралися вдома. Коли ж за дверима почулися знайомі кроки і залунав наймелодійніший для нас мамин голос, я і брат наввипередки кинулися до неї.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    Ні, — крутив головою Ванько.

    — І не б’є?

    — Ні.

    — А коли чашку розіб’єш?

    Вчора ми з братом пили молоко і, зчубившись, розбили чашку. Нам таки добре перепало од мами.

    — І тоді не б’ється! — твердо відповів Ванько. — Моя мати найкраща у світі!

    Хоч нам і важко було погодитись з останнім твердженням товариша, однак дивуватися такій незвичній мамі була неабияка причина.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    — Тебе мати не сварить? — цікавився я.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    — Це мама дала, — казав я, частуючи товариша шматочком цукру.

    — А моя мати отаких — о пирогів напекла! — розводив руками Ванько. — Та смачні—пресмачні!

    — А нам не приніс! — з докором мовив я.

    — Бо я їх зразу ж з’їдаю, — зітхав Ванько. — Бо мати каже, щоб я більше їв…

    — Дивіться, які мені мати нашила, — хвастався він червоними латками на ліктях. — Вона мені каже: «Скидай, Ванько, сорочку, я тобі полатаю…»
  • b7925476982has quoted3 years ago
    Другого дня ми вже втрьох завзято вимахували лозинами, хвиськали нитками по воді. Риби не навудили, зате подружилися з Ваньком.

    Дивний хлопець був той Ванько. Досить було мені чи братові згадати маму, як він одразу ж перебивав нас розповіддю про власну матір.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    — А то нащо? — запитав я, показуючи на вузол на кінці нитки.

    — Ги, дурний! То ж щоб риба не обшморгнулася! — пояснив хлопчина. — Ось приходьте завтра, будемо рибу ловити.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    Нам дуже хотілося, щоб хлопчина впіймав рибину, і ми сиділи, принишклі, не відриваючи очей від води.

    Сиділи довго, доки хлопчина, хвисьнувши востаннє, не сказав:

    — Немає риби. Поховалася. То, мабуть, грім буде. І задер до неба голову.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    — Нічого він не ловить! — голосно заперечив я.

    — Ні, ловлю, — відповів незнайомець хрипким баском. — Я вчора отаку — о впіймав! — якомога ширше розвів він руки. — Вона я — ак учепиться зубами!..

    Зацікавлені, ми підійшли до нього, посідали на греблі.
  • b7925476982has quoted3 years ago
    — Він рибку ловить? — запитав у мене брат, дивлячись круглими оченятами на воду.
fb2epub
Drag & drop your files (not more than 5 at once)