Galyna_Lozko_Ukr_yazychnyctvo

Народ кладе на своїх богів печать своєї національності.

Іван Нечуй-Левицький

Предки українців святкували вісім головних Сварожих свят: Різдво Божича, Колодій, Великдень, Зільник (Трійця, Русалії), Купайло, Боги-Спаси, Свято Врожаю (осіннє рівнодення), Калиту. Між цими Великими святами були менші, але важливі свята: Місяця, Дани, Громниці, Пташине свято, Велеса, Вербиці, Ярила, Радуниці, Рахманського Великодня, Лади, Симаргла, Перуна, Весілля Свічки (Комина), Рожаниць, Мокоші, Свято Плуга, Свято Рода та інші.

Значно краще виглядала ідея, що «всяка влада від бога, тому виступати проти неї є злочином, бо це суперечить божій волі». Отже, нова віра з’являється тоді, коли в ній виникає потреба.

Тому майже кожен українець мав два імені: одне рідне, котре за традицією давали батьки, друге – церковне, яке давав піп при хрещенні. Про це знаходимо багато свідчень в документах: «князь Михайло, зовомий Святололк», «ім’я йому крестное Яков, а мирское – Творимир» тощо.

Крім того, Українська автокефальна православна церква не тільки не забороняє, але й впроваджує в свою обрядовість елементи рідновір’я: колядки, щедрівки, веснянки, Великодні поминальні ритуали, Купальські вогнища та ін.

Не маючи чим замінити культи давніх Богів, християнство створювало легенди про святих мучеників і пристосувало їх святкування до рідновірських свят. Святі стали вважатися покровителями різних ремесел, захисниками проти стихійних лих тощо. Наприклад, свята Варвара – покровителька теслярів, мулярів, ремісників та захисниця заміжніх жінок. Святий Иосиф – покровитель бідних, сиріт та дівчат на виданні; свята Катерина – оберігає дівочу чистоту; святий Валентин – допомагає закоханим; святий Мартин – покровитель п’яниць та обдурених чоловіків. Святий Власій. як і Велес, став покровителем худоби, а Ілля-пророк виконував функції Перуна.

Переважна більшість християнських культів запозичена з традиційної віри.

Народ каже: «Чия сила, того й правда».

Єдине не викликає сумніву – обрядові народні пісні, донесені до нас усною народною традицією, були колись священними молитвами, зверненими до найвищих богів природи: зимові (Різдвяні) карнавали – давніми священнодійствами, весняні хороводи, Великодні короваї, Русалії та Купальські вогнища – все це елементи традиційної української богослужби, яку нині прийнято вважати звичайним народним гулянням.

Капище – це первісно сама статуя (ідол), божества.