Сучасна теорія грошей

Дохід моєї родини, як правило, визначається рішенням мого роботодавця витратити кошти на мою зарплатню. Таким чином, споживання домогосподарства насправді значною мірою залежить від його доходу.

Якщо ж домогосподарства справді заощаджуватимуть, «дрібниці» будуть переходити до запасів, які статистично обліковуватимуться як інвестиції. Натомість компанія згодом опиниться у скрутному становищі та не зможе оплатити своїх витрат. Але іноземці або уряд можуть втрутитися, щоб компенсувати брак попиту, купуючи «дрібниці», які в іншому разі накопичувалися б як непродані запаси.

Однак ініціатор створення чистого фінансового багатства — саме особа, яка, здійснюючи власні витрати, вирішує дотримуватися фінансового дефіциту. Хай як сильно інші суб’єкти економіки прагнуть накопичувати фінансове багатство, вони ніколи не зможуть досягти бажаного, допоки хтось не буде готовий підтримувати дефіцит.
Проте інше твердження теж правдиве: домогосподарство або суб’єкт господарювання не зможе витрачати через дефіцит свого фінансового балансу, якщо зіткнеться з двома труднощами. По-перше, невідомо, чи суб’єктові вдасться продати накопичені фінансові активи, ліквідність яких може бути сумнівною з різних причин. По-друге, хтозна, чи знайдеться потенційний кредитор, який погодиться тримати його нові фінансові зобов’язання.

єдині певні речі в житті — це «смерть та податки»

державні цінні папери — це те саме, що й ощадний рахунок, тільки в центральному банку. За цим рахунком виплачується більший відсотковий дохід, ніж за залишками на резервному рахунку банку.

Та насправді все інакше: це домогосподарствам потрібно, щоб уряд витрачав кошти, перш ніж вони сплачуватимуть податки!

Для уряду це «джерело доходу». Англійське revenue «дохід» походить від французького revenu, яке, зі свого боку, сягає латинського reditus, що означає «повернути» або «повертатися».