Вибір: прийняти можливе

місце у школі, попри його походження. Інший хлопчик, що сидів поряд із ним, був Адольф Гітлер, якого до школи не взяли. А єврейського хлопчика взяли. Цей чоловік залишив Європу та переїхав до Лос-Анджелеса. Все своє життя він відчував провину, гадаючи, що якби Гітлер тоді не був пригнічений поразкою, якби він не поступився єврейському хлопчикові, то, може, й не мав би потреби робити з єврейського народу жертовне ягня. Голокосту могло би не статися. Як і діти, що зазнають жорстокого поводження чи батьки яких розлучаються, ми завжди знаходимо причину звинуватити себе.

Я відпочиваю у безсонній невідомості. Намагаюся зрозуміти себе, прислухаюся до своєї інтуїції. Я чомусь згадую одну історію про дуже талановитого єврейського хлопчика, художника. Йому порадили подати заяву на вступ до школи мистецтв у Відні, але він не мав грошей на таку подорож. Він пройшов пішки з Чехословаччини до Відня, де його не допустили до іспиту, тому що він єврей. Він благав. Він дістався так далеко, пішки пройшов усю відстань, чи може він хоча б скласти іспит? Чи можуть йому зробити таку величезну послугу? Вони дали йому місце на іспиті, і він його склав. Хлопчик був такий талановитий, що йому запропонували

Дуже легко створити в’язницю з болю, з минулого. У кращому випадку помста марна. Вона не може змінити того, що з нами сталося, вона не позбавить нас жахіть, що ми пережили, не поверне мертвих до життя. Та значно гіршим є те, що пом­ста увічнює колообіг ненависті. Вона стає циклічна. Коли ми прагнемо помсти, хай і ненасильницької, ми рухаємося по колу замість того, аби просуватися вперед.

Ми сумуємо не лише через те, що сталося, а й через те, чого не сталося.

жертв на воїнів. Ми можемо взяти на себе відповідальність за власні негаразди та власне одужання. Ми можемо обрати для себе свободу.

Та попри страждання та трагедії в наших життях — а насправді завдяки їм, — кожен з нас має здатність здобувати можливості, що перетворюють нас із

Але я дечого навчилася у своїх колег з виживання: ти можеш жити заради помсти за минуле чи заради збагачення сьогодення; ти можеш жити у в’язниці минулого чи дозволити минулому стати трампліном, що з нього стрибнеш до життя, якого зараз волієш для себе.

здаватися та не поступатися, чим би воно не було. Я захоплювалася їхньою мужністю переживати ще одну війну та не дозволяти моторошним подіям минулого руйнувати життя, що попереду. Пережиті ув’язнення, дегуманізація, катування, голод та спустошливі втрати не диктують їм, яке життя можливе для них, а яке ні.

спілкувалася з людьми, які мужньо та миролюбно дивилися в обличчя політичним та культурним конфліктам, які по черзі ночами чергували біля школи, аби зранку дітям не траплялися бомби. Я захоплювалася тим, що дозволяло їм не здавати

Дуже часто саме кризова ситуація… найдієвіше вдосконалює нас як людських істот. Парадокс полягає в тому, що в той же час, коли лихі події можуть іноді нищити людей, вони зазвичай надають досвід, що спонукає до зростання. У результаті таких катастроф людина часто вдається до значної переоцінки власної життєвої ситуації та змінює її відповідно до глибшого усвідомлення власних можливостей, цінностей та цілей. Я планувала спіл