Дари недосконалості. Як полюбити себе таким, який ти є

«Не запитуй, що потрібно світові. Запитай себе, що робить тебе живим, і займися цим. Тому що світові потрібні живі люди».

Коли мене охоплює страх і відчуття дефіциту чогось, я намагаюся кликати на допомогу радість і вдячність, визнаю свій страх, а потім перетворюю його на вдячність. Я говорю вголос: «Я почуваю себе вразливою. Це нормально. Я така вдячна за _____________________». Ця практика однозначно посилила мою здатність радіти.

неможливо контролювати те, як сприймають тебе інші, скільки б часу й енергії ми не витратили на спроби.

Перфекціонізм руйнівний уже тому, що нічого ідеального не існує. Перфекціонізм — це недосяжна мета.

Бути не кимось іншим, а собою, у світі, який докладає всіх зусиль, вдень і вночі, аби змусити вас бути ким завгодно, тільки не собою, означає брати участь у найважчій битві, на яку лише здатна людина, і ніколи не припиняти боротися». Битва «за себе справжнього» — це одна з найсміливіших битв, у якій нам доводиться брати участь

Інколи, коли ми відкидаємо систему, вона відкидає нас.

Часто люди роблять спробу жити навспак: вони намагаються мати більше речей або заробити більше грошей, аби робити більше того, що їм хотілося би, і таким чином стати щасливішими. Насправді все відбувається навпаки. Насамперед вам потрібно стати собою, а потім робити те, що потрібно, аби отримати те, чого прагнете.

Наші історії не призначені для всіх. Почути їх — привілей, і перед тим, як поділитися ними, ми маємо запитати себе: «Хто заслужив на право почути мою історію?» Якщо в нашому житті є одна або дві людини, які можуть сісти поруч, вислухати наші ганебні історії і любити нас за нашу силу та слабкості — нам неймовірно пощастило.

Якщо ми хочемо жити повним життям, без постійного страху перед власною недовершеністю, то повинні осмислювати те, що з нами відбувається, а також опиратися сорому у спосіб, який не поглиблюватиме наш сором. Один із шляхів це зробити — навчитися розпізнавати сором і відповідно реагувати на нього.

Якщо ми хочемо виробити здатність опиратися сорому — можливість його розпізнавати і долати, залишаючись собою і не втрачаючи почуття гідності, — тоді ми повинні говорити про причини сорому вголос.