Тільки разом

І я хочу, щоб вони раділи життю, бо життя прекрасне і вони прекрасні!

— Знаєш, коли я повертаюся додому, я не відчуваю себе господарем цієї квартири. Не впевнений, що в нашому стані ми маємо право на щось або на когось претендувати. Мої батьки дуже тяжко переживали мою смерть. Вони любили й люблять мене, але я цілком усвідомлюю, що ми один одному більше не належимо. Щоб людині жити й жити щасливо, їй треба когось любити. Я маю для чого жити, бо я знаю, що вони є. Їм було тяжче: вони не знали, що я поряд із ними. Мені було боляче спостерігати за їхніми стражданнями. Я вирішив, що коли вже я не зміг врятувати себе, то мені принаймні потрібно врятувати батьків

час хочеться повернутися додому. У цей час усі щасливі люди повертаються до тих, кого люблять. А мені нема куди повернутися.

тебе, якщо ти озиратимешся назад, майбутнього немає!

— А хіба ти облишив своє минуле?!
— Ні, бо в ньому — моє майбутнє!

Як таке можна забути?!
— Я не раджу забути, я раджу облишити!

Багато років дівчина жила в постійному очікуванні болю, і єдине, що можна було зробити, як їй здавалося, — гідно витримати біль, міцно зціпивши зуби.

Серце Кет стислося, але вона не поворухнулася

Відчай — це коли нічого більше не хочеться — навіть смерті, коли життя саме собою — самогубство.

Померти ЗАРАДИ того, кого любиш, — подвиг. Навіть якщо це самогубство.