Записки ненависті

Він довів, що ставлення до життя — це все. Він уособлював впевненість і нічого не втрачав, тому що вірив, що заслуговує на більше, і він вирішив жити, а не ховатися.

Але тобі треба придумати, як полюбити те життя, яким ти живеш, поки рухаєшся до своєї мрії.

Wash. Rinse. Repeat

Зараз я не можу сказати те, що хотів би сказати.

Мене вбиває те, що тобі боляче.

Поїхали зі мною додому. Дозволь мені подбати про тебе.

Я кохаю тебе.

Я кохаю тебе, Шарлотта.

— Бережи себе, — просто сказав я.

— Ріде, ти спиш?

— Спав…

Чому Господь дозволяє, людям помирати такими молодими?

— Я багато часу провів, намагаючись знайти відповідь на це питання. І відповідь така — я гадки не маю. І певен, що ніхто не зможе відповісти. Але мені подобається думати, що, можливо, на небесах краще, ніж тут, на землі; а смерть — не завжди покарання, іноді вона приходить як нагорода, позбавляючи людей болю.

— Як я виглядаю?

Як ти виглядаєш? Ти виглядаєш так, ніби ти моя.

На очах у дюжини людей я не змогла б дошкуляти йому своїми запитаннями. Ні, звичайно я змогла б…

Він, мабуть, зрозумів, у якому стані я перебуваю, бо з обережністю промовив:

— Доброго ранку, сонечко.

Напевно, якщо на землі й був хтось миліший за Шарлотту Дарлінґ, то тільки Шарлотта Дарлінґ на фотографії двадцятисемирічної давності. Я роздрукував фотографію та сховав її. Нікому до кінця своїх днів я не зізнаюся, що зробив це.