Панк 57

Тому, що… вже самий кінець навчального року, а я ще не все сказала.
Піднімаю в повітря балончик із фарбою і бачу очі Тена: вони ледь не вилазять із орбіт.
— Що? — скрикує він.
— Ти? — Джей Ді ошелешено дивиться на мене.

Мій приїзд у це місто, вступ до цієї школи і те, що я сиджу у неї в кабінеті, не має жодного відношення до Трея. Лише до неї.

— Як його звати? — Вона набирає номер. — Назви його справжнє ім’я.
Я чую, що йдуть гудки, серце стискається, але я тримаюсь.
— Метью, — спокійно відповідаю я. — Метью Лейр Грейсон.
Вона раптом завмирає і різко піднімає очі. Потім починає дихати частіше і виглядає так, ніби побачила привид.

І, хоча ми знаємо, що без ризику немає винагороди, усе одно боїмося ризикнути.

були один для одного ідеалом.

Поки не зустрілися.

— Мені не подобаються бутерброди з сиром, — зізнаюся я, закушуючи губу. — «Міст у Терабітію» – моя улюблена книг

Так що ніколи не змінюйся. Весь цей світ — одна велика дупа, але ми зможемо знайти у ньому своїх людей, коли поїдемо з цих богом забутих маленьких містечок.

Мені завжди здавалося, що у темно-синій футболці та білій бейсбольній кепці він виглядає привабливо, але тепер бачу лише голі руки без татуювань, нудні бляклі очі та похмурі губи без пірсингу.

Світ - це не завжди тільки те, що в тебе перед очима, розумієш?

Наступного разу, якщо він знову спробує підняти на мене руку, я його
прикінчу, — попереджає він, і його губи викривляються в посмішці. — А потім заберу собі його партнерку на випускний бал.