10 хвилин та 38 секунд у цьому дивному світі

Іноді там, де почуваєшся найбезпечніше, менше за все слід бути

Можливість неуникного й суцільного знищення цивілізації лякала і вполовину не так сильно, як усвідомлення того, що наша окрема смерть не чинить жодного впливу на хід речей і життя триватиме як є, з нами чи без нас

мертві помирають не одразу, що насправді

ни прямували до азійського берега — уже було в

«Не можна змінити географію, але можна обдурити долю»

Пам’ять була її цвинтарем: там були поховані частини її життя, лежали в окремих могилах, і вона не мала наміру їх викопувати.

Як мадам, вона була непогана, але мала схильність до надмірності в усьому: забагато курила, забагато лаялася, забагато кричала, її взагалі було забагато для всіх – максимальна доза.

Так само, як кисле ховається за солодким чи, навпаки, у кожному притомному глузді є часточка безумства, а в глибинах божевілля завжди мерехтить зерно ясності.

Мало бути місце, якась загадкова адреса, куди відправляли небажані й непрочитані листи.

Кілька жінок пропонували взятися за вишивку чи в’язання протягом довгих годин очікування, але Бридка Ма й чути про це не хотіла.
— В’язання?! Що за дурна ідея! Хочете нагадати цим чоловікам їхніх нудних дружин? А то ще й гірше — матерів? Звісно, ні! Ми пропонуємо те, чого вони не побачать удома, а не те саме.